Сучасні методи аналізу конкурентоспроможності підприємства

За умови достовірної оцінки можливостей підприємства, можна розробити успішну конкурентну стратегію і загалом визначити, яке становище займає підприємство на ринку. Добитися цього можливо за допомогою проведення оперативної і, звичайно, об’єктивної оцінки конкурентоспроможності. Нажаль, на даному етапі, відсутня єдина методика оцінки конкурентоспроможності підприємства, котра була б загальноприйнята та визнана фахівцями. І це попри те, що кількість доступних методик вкрай велика, а до консенсусу ще далеко.

Проблема конкурентоспроможності підприємства відносно нова для економіки України. Її актуальність збільшується в результаті входу України в міжнародні організації і подальшого розвитку ринкової економіки. Конкуренція є визначальним фактором встановлення цін, стимулом  до інновацій (впровадження у виробництво нових винаходів та технологій). Вона сприяє витісненню з виробництва неефективних підприємств, раціональному використанню ресурсів, запобігає політиці диктату виробників монополістів по відношенню до споживача. За таких умов актуальним є дослідження методологічних підходів до оцінювання рівня конкурентоспроможності підприємства як складової його розвитку.

Низький рівень конкурентоспроможності продукції вітчизняних підприємств є однією із головних причин кризових явищ, які спостерігаються в економіці. Ця проблема є особливо актуальною на теперішній час. Для організації ефективного управління конкурентоспроможністю продукції підприємства – це необхідний дієвий інструмент її оцінювання. При цьому варто враховувати, що через відмінні риси продукції різних галузей і специфіку попиту на неї не варто намагатися використовувати однаковий метод для аналізу конкурентоспроможності. Оцінка конкурентоспроможності підприємства – це визначення її рівня, що дає певну відносну характеристику здатності підприємства конкурувати на певному ринку. Отже, конкурентоспроможність підприємства виступає об’єднаним показником його конкурентних можливостей та здатності оперативно реагувати та пристосування до чинників мінливого зовнішнього середовища. У розвинених країнах застосовуються різноманітні методи оцінки конкурентоспроможності підприємства, які носять не описовий, а конкретно-економічний, кількісний характер. Це зумовлено тим, що аналізовані показники є кількісним вираженням різних аспектів діяльності підприємства.

Якщо узагальнювати існуючі наукові дослідження, то класифікація методів оцінки рівня конкурентоспроможності підприємства виглядає так:

  • За способом оцінки: кількісні (диференційований метод, інтегральний метод, метод різниць, метод балів), якісні (SWOT-аналіз, метод експертних оцінок, евристичні методи)
  • За формою представлення результатів: матричні (матриця БКГ, матриця Мак Кінсі, матриця Shell/DPM, метод PIMS, матриця Ансоффа), графічні (Радіальна діаграма, багатокутник конкурентоспроможності, метод профілів), індексні (інтегральні методи, метод конкурентних переваг, теорія ефективної конкуренції, конкурентоспроможність продукції)
  • За ступенем врахування аспектів функціонування підприємства: спеціальні (конкурентоспроможність продукції, матричні методи), комплексні (індексні, інтегральні методи, метод балів)
  • За можливістю прийняття стратегічних рішень: тактичні (інтегральні методи, аналіз конкурентних переваг, теорія ефективної конкуренції, конкурентоспроможність продукції, самооцінка), стратегічні (модель БКГ, метод Мак Кінсі, модель Shell/ DPM тощо)
  • За показниками і змінними, що використовують під час аналізу: методи, що характеризують ринкові позиції (модель БКГ, метод Мак Кінсі, модель Shell/ DPM, метод PIMS, модель Портера), методи, що характеризують рівень менеджменту (метод LOTS, метод експертної оцінки, ситуаційний аналіз, карти стратегічних груп, бенчмаркінг), методи, що характеризують фінансово-економічну діяльність (методи фінансово-економічного аналізу, методи прогнозування фінансового стану)

Обираючи метод оцінки конкурентоспроможності підприємства необхідно  з найменшими витратами та за короткий час отримати достовірну і повну інформацію, яка дозволить з мінімальною погрішністю об’єктивно, якісно і кількісно оцінити формування та управління конкурентними перевагами підприємства і їх потенціалом.

Деякі науковці вважають конкурентоспроможність продукції, що виробляється підприємством, є своєрідним дзеркалом, що показує підсумки роботи усього підприємства, усіх його підрозділів і служб. Таким чином, продукція підприємства визначає його успіх, а отже, і його конкурентоспроможність.

Інші при виборі методу оцінки рівня конкурентоспроможності підприємства дотримуються думки, що вона залежить від розрахунку та аналізу показників потенціалу (ресурсів) підприємства. Потенціал характеризує можливості при здійсненні діяльності, але кожен з них виділяє свої особливості при здійсненні оцінки.

Треті застосовують метод рейтингових оцінок при визначенні конкурентоспроможності підприємства, коли аналізують використання потенціалу підприємства для здійснення виробничo-господарської діяльності підприємства. Ці науковці вважають, що найвлучнішим підходом до оцінки конкурентоспроможності підприємства є метод рейтингових оцінок, що будується на використанні первинної та вторинної інформації. Розподіл продукції між постачальниками і споживачами, рекламними агентствами, персоналом фірм-конкурентів, спеціальними аналітичними службами – це інформація, що є первинною. Основними джерелами вторинної інформації є звіти про виробничo-господарську діяльність, статистичні збірки, думки споживачів про характеристику продукції. На основі отриманої інформації складається рейтинг досліджуваного підприємства.

Оскільки конкурентоспроможність визначається успіхами, досягнутими у виробництві, маркетингу та менеджменті, то за допомогою послідовного парного порівняння всіх відомих узагальнюючих показників, які застосовуються під час планування, обліку, складання звітності та після отримання фінансового результату господарської діяльності підприємства, деякі науковці пропонують виокремлювати три найважливіших фактори, що є ключовими в зазначених сферах: собівартість виготовленої продукції (щодо виробництва), обсяг збуту продукції (щодо маркетингу), прибуток (щодо менеджменту). Оцінка та аналіз отриманих по них значень у результаті діяльності підприємства, дає змогу визначити резерви підвищення конкурентоспроможності підприємства.

Більш комплексними при оцінці конкурентоспроможності підприємств є індексні методи. Реалізація індексних методів зазвичай здійснюється за рядом етапів. При цьому, базою для порівняння можуть виступати галузеві показники, показники підприємства-лідера ринку чи ретроспективні показники оцінюваного підприємства. Аналітичні або розрахункові методи оцінки конкурентоспроможності підприємства базуються на здійсненні розрахунково-аналітичних операцій із вхідними даними. При цьому, в залежності від конкретної методики аналізу, застосування даних методів може передбачати як прості арифметичні операції, так і досить складні розрахунки. Найбільш ґрунтовними методами оцінки конкурентоспроможності підприємства вітчизняні науковці називають комплексні методи, оскільки вони орієнтовані на аналіз усього спектру найважливіших параметрів функціонування підприємства. Перевагою таких методів є отримання достовірної і найбільш точної інформації про конкурентоспроможність підприємства, його переваги та «вузькі місця» за найбільш розширеним переліком порівняльних переваг. Крім того, окремі науковці наголошують на тому, що оцінка конкурентоспроможності підприємства повинна базуватися на комплексному, багатовимірному підході і враховувати як внутрішнє, так і зовнішнє середовище, рівень фінансової стійкості підприємства і реальне становище підприємств-конкурентів.

Висновки.

На сьогодні як закордонна, так і вітчизняна практика економічного управління розробила цілий ряд методів оцінки конкурентоспроможності підприємства. Огляд сучасних методик оцінки конкурентоспроможності підприємства показав, що усі вони володіють важливим недоліком: оцінка конкурентоспроможності підприємства лише констатує його поточний стан, але в сучасних ринкових умовах вона повинна по можливості дати прогноз на перспективу для отримання кращих результатів або уникнення втрат. Для оцінки конкурентоспроможності підприємств найбільш ефективним буде одночасне застосування різних методик, результати яких доповнюють одна одну та дозволяють отримати найбільш повне уявлення про її рівень. Щодо легкої промисловості, то для її підприємств найбільш прийнятними є комплексні методи, що засновані на класифікації категорій, які аналізують значення коефіцієнтів, при розкритті виробничої, фінансової, інноваційної, трудової, маркетингової та інших сторін діяльності підприємства. Отже, напрямком подальшого дослідження є розробка найбільш оптимальної методики, що дозволить у короткий термін та з мінімальними витратами кількісно і якісно оцінити формування та управління конкурентними перевагами підприємства і їх потенціалом.